Давайте познайомимось

Професія вчителя від Бога, а всі інші – від вчителя

                                                                                                    Народна мудрість

Лозівець Світлана Миколаївна

Освіта: вища, Харківський державний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди,

1994 рік

Педагогічний стаж: 31 рік

Кваліфікаційна категорія: "Спеціаліст вищої категорії"

Педагогічне звання: старший учитель

Педагогічна діяльність: з 1986 року старша піонервожата, з 1990 року вчитель початкових класів, з 2010 року директор школи, викладаю природознавство в початкових класах

Моє педагогічне кредо:

Навчати та виховувати так, щоб у кожному дитячому серці запалити вогник творчості, пізнання, мислення, добра.

Моє життєве кредо:     Я по землі з любов’ю йду!

Живу, люблю і доброму навчаю

Я долю вибрала таку.

І іншого життя я не бажаю.

Люблю життя, ціную кожну мить.

У книгах істину шукаю.

У кожній я людині доброту ціню.

І це в житті  мені допомагає.
Бувають радощі й тривоги
Таке у кожного життя.
Воно складне, але цікаве.
Його не взнаєш до пуття.
Буває радісне й лукаве...

Але... я Богу  вдячна за життя!

Есе "Ода моїй професії"

Учителеві вручена чудова посада,

  вище за яку нічого не може

бути під цим сонцем. 

Ян Амос Коменский

      Хтось з мудреців сказав, що людина може нескінченно довго дивитися на три речі: зоряне небо, полум'я, що горить, і воду, що тече. У кожній з цих стихій є щось заворожливе, привабливо чарівне. З якою з цих стихій можна порівняти роботу учителя, наставника? Я думаю, що праця педагога порівняна з полум'ям вогнища, що горить вночі. Це полум'я і освітлює, розганяючи  холодну темряву ночі, і зігріває того, що потребує тепла, і дає можливість приготувати їжу і вгамувати голод. А хіба учитель полум'ям свого серця і розуму не розгонить морок незнання і неуцтва? Хіба наставник не зігріває нас теплом душі своєї, в годину, коли віра у свої сили покидає нас? Хіба педагог не дає нам в руки знання, застосувавши які ми зможемо добути собі їжу для душі і тіла? Яскраво горить вогнище, неголосно потріскуючи, і тисячі іскор розлітаються на всі боки, злітаючи вище за вогнище,яке їх породжує  . А народжені іскорки  починають освітлювати   більший простір, ніж   саме вогнище . Але хіба запалилися б ці іскорки світлом і внутрішньою силою, якби полум'я не віддало б їм частину свого тепла і енергії? І хіба не так розлітаються учні, подібні до маленьких іскорок, щоб, потрапивши в сприятливі умови, зміцнівши, дати початок ще одному вогнищу.Таким чином, учитель не лише професія, суть якої дати знання. Це висока місія, призначення якої - створення особи. Життя в педагогічній професії - це невпинна праця душі. Так. Я не обмовилася, саме життя в педагогічній професії, а не робота в освітній установі. Не можна працювати просто учителем, треба бути учителем -  наставником. Адже життя педагога складається з буднів, повних тривог і хвилювань, радощів і печалей, дерзань і пошуків. Життя педагога - це вічне випробування на мудрість і терпіння,  професійну майстерність і людську гідність.

   Мені пощастило стати учителем, допомагати маленьким дітям долати перші труднощі  у навчанні , душі яких як білі листи паперу чисті. Мій шлях до учнів  був послідовним і усвідомленим. Вважаю свою професію архіважливою, оскільки беру участь у формуванні повноцінної духовної особи маленької людини. Для мене дуже значимо не стільки поділитися знаннями, якими володію сама, але, більшою мірою, моє завдання допомогти діточкам  побачити і розкрити той творчий потенціал, який закладений в них природою. І неважливо, яку дорогу вибере кожен з них подорослішавши, головне запалити  його внутрішню іскорку в сьогоденні. У цьому і полягає професіоналізм педагога. Адже, що таке педагог - це людина, яка має певну підготовку і професійно займається питаннями виховання, освіти і навчання. Від результатів роботи педагога залежить і те, як розвиватиметься суспільство завтра. Тобто від нас залежить майбутнє. Тому і до самого себе треба пред'являти особливі вимоги.

    Необхідно постійно прагнути до самовдосконалення, придбання все нових знань і умінь, збагачення діяльності. А також викликати у своїх вихованців хвилю особистих старань, розбудити їх внутрішню активність. Успішне рішення даних задач вимагає від педагога сформованої   здібності бачити ситуацію очима іншої людини, уміти поставити себе на місце свого вихованця. У своїй роботі я намагаюся пропускати усі почуття, переживання дітей через свою душу і серце. Виховуючи дітей, я отримую право, обережно, дбайливо входити в простір дитинства, заповнюючи його дорогоцінні хвилини спілкуванням, грою, творчістю, передаючи  своїм учням  знання і досвід, отриманий мною колись від своїх шанованих учителів.

    Але виховання і навчання - процес тривалий, і іноді, тільки після багатьох років ми зможемо спостерігати плоди своєї праці. Тому дуже важливо бути терплячими, щоб не "перекрутити цей порядок", інакше ми "зробимо скоростиглі плоди, в яких не буде ні зрілості, ні смаку, і які не забаряться зіпсуватися; у нас будуть юні учені і старі діти"(Жан Жак Руссо).

    Наші помилки іноді дуже дорого коштують. У своїй роботі треба постійно пам'ятати про те, що немає бездарних учнів, є бездарні учителі. Значить, ти чогось не врахував, чогось не розгледів. Хтось з класиків сказав колись: "Щоб захопити інших, треба самому бути захопленим". Своє есе хочеться закінчити словами, перефразувавши класика: "Щоб запалити інших, треба самому горіти, а не тліти", і побажати усім, хто вибрав для себе шлях педагога : не жалійте тепла свого серця, світла свого розуму в роботі з дітьми, і вони зможуть зробити наш світ прекрасніше, яскравіше і світліше.

   Особисто я знаходжу натхнення і задоволення від своєї праці. Вважаю звання " педагог"  не професією, а покликанням. Вдячна долі за можливість впливати на майбутнє за допомогою розвитку розумових, духовних і моральних якостей своїх вихованців.

Я – Вчитель!

Це звання я пронесу через усе життя.
Своє майбутнє я плекала як дитя,
Важку стежину в долі прокладала.
І в мріях споглядала майбуття,
Прийшла пора, я вчителькою стала.
Молодші класи – справжній скарб для нас,
Навчить читать, писать і малювати.
Когось з дітей піднімем на парнас,
Хтось виробництвом буде керувати.
А виростуть, то може і забудуть,
Хто відкривав для них дорогу в майбуття.
Але професію мінять не буду,
Бо в світі важливішої – нема!